Історія про пляшку

[Marichka from Kyiv]

Назва: Історія про пляшку
Автор: Marichka from Kyiw (Марічка, та що з Києва)
Бета: відсутня
Фендом: Hetalia: Axis Powers
Персонажі: Канада, Україна, Росія, Америка, згадується Угорщина. Невеликий натяк на Україна/Канада
Рейтинг: G
Жанри: Hurt/comfort, повсякденність
Попередження: OOC,
Розмір: Міні, 3 сторінки
Статус: завершений.
Опис:
Канада намагаеться прийти на допомогу Україні, але незрозуміло, хто кого врятував?
Публікація на інших ресурсах: Спочатку питайте
Примітки автора:
Попередження: перебільшення на рахунок неативних рис Америки та Росії.
Присвячується 200 перегляду минулого укранадського фанфа. Честно кажучи, жанр може бути неточним (дуже неточним).

Всі права на використаний в тексті матеріал належать автору канона, а автор фанфика зобов'язувається не отримувати з данного тексту матеріальний прибуток.


Канада сонно пив каву, сидячи у себе в номері. Він сподівався, що ніхто на зборах не помітить синці під його очима... Хоча, хто після минулого вечора піде на ті збори? Всю ніч він з Україною... Ні, не подумайте нічого такого. Просто Канада, як справжній джентльмен допомагав Софії дотягнути до готелю п’яного брата, а потім сестру, а потім кузена... Загалом, усіх, хто був тоді в ресторані. Кава зовсім не збадьорила Метью, навіть навпаки, лише ще більше приспала. Він в’яло встав з крісла і, знявши піджак, впав на ліжко. Кофеїн все ж зробив свою справу, не зважаючи на те, як сильно Канада хотів поспати, йому це зовсім не вдавалося.
Тільки-тільки він заплющив очі, як продзвенів будильник, час іти на збори ООН. Метью роздратовано кинув його в стінку, мало не влучивши в свого ведмедя. Прокинувшись від удару, Кумадзіро розгублено озирнувся і, побачивши хазяїна, видав свою звичайну фразу:
- Ти хто?
- Канада... — тихо і змучено відповів Метью.
Зараз його хвилювало лише одне питання: йти чи не йти? З одного боку, його все одно ніхто не помічає, та й, скоріш за все, ніхто не піде на ті збори. З іншого боку, треба прийти, про всяк випадок. Після титанічних зусиль Канада все ж встав з ліжка. Вирішивши зайти до брата, він нагадав Кумадзіро, як себе потрібно поводити, після чого вийшов з номера.
„Все ж таки, хто він?” – подумав ведмідь, коли. хазяїн покинув кімнату

В коридорі не було чутно його кроків, він йшов як привид – повільно, ніби зовсім не торкаючись підлоги. Підійшовши до номеру Америки, Метью постукав, але відповіді не було. Він постукав сильніше, але ніякого руху всередині не спостерігалось. Врешті-решт, він натиснув на ручку дверей та ввійшов у середину. Перед очима Канади відкрилась дивна картина: в одних трусах і майці, Альфред сидів на колінах, вдивляючись кудись в стіну.
— Що ти робиш? – замість привітання сказав Метью.
— А? — Джонс від несподіванки мало не впав. – Фух, це всього на всього ти...
Після цих слів, він знову повернувся до свого колишнього заняття. На канадські питання „Що ти робиш?” Альфред лише відмахувався однією рукою. Але, все ж таки, Метью домігся свого, Америка відірвався від стіни, тепер Канада міг побачити дірку між цією і сусідньою кімнатами.
- Ти що більше нічого сказати крім „Що ти робиш”? – роздратовано сказав Альфред. – Там в сусідній кімнаті може драма століття!
- Сусідній кімнаті?
Метью на хвилинку задумався. Сусідня кімната, хто в ній оселився? Точно, наступні двері після кімнати Америки ведуть до номеру...України. Від цієї думки у нього пришвидшився пульс.
- Щ-щ-що там?
- Там просто Росія, — Америка повернувся до свого старого заняття, — п’яний зайшов до Софії. Він вже пів-години намагається повернути її собі. Думаю, скоро дійде до насилля... – Америка на хвилинку задумався. – А може і до зґвалтування...
Той спокійний тон, з яким говорив Альфред дратував Метью. Що не дивно, він дуже хвилювався за долю України, вона не раз скаржилась йому на Росію, тому Канада знав, що інколи Іван буває занадто жорстоким.
- Як ти смієш так про це говорити? – скрізь зуби проговорив Метью.
Він повернувся назад до дверей і вже хотів піти на поміч Україні, як Джонс схопив його за рукав.
- Ти куди зібрався? Невже ти настільки дурний, що хочеш кинути виклик Росії?
- Мені байдуже, хто він.
Після цих слів він звільнив свою руку і набравшись хоробрості пішов до сусідньої кімнати.
- Ідіот, — сказав Америка, коли Метью пішов.

Тим часом у сусідній кімнаті, Україна і Росія бігали навколо стола.
- Стань одним єдиним з Росією!
- Брате, ти п’яний...
Але не зважаючи на свій нетверезий стан, Іван все ж тримався прямо. Ніхто б і не сказав, що він перед цим випив, дуже багато до речі випив. Усі дії його були чіткі й продумані, занадто чіткі... Поки Софія думала над цим, Росія встиг спіймати її за руку. Вона намагалась вирватися, але він був сильніший. Невстигла Софія й зрозуміти, що сталося, як Іван вже притиснув її до стіни.
- Стань одним цілим з Росією...
„Чому він не може заспокоїтись зі своєю єдністю? Хіба він досі не розуміє, що я не згодна...” – промайнуло в голові України. Вже майже зникла надія на порятунок, як в кімнату ввійшов Канада.
Не довго думаючи, хоча швидше, зовсім не думаючи, Метью став між Іваном та Софією. Тепер Америка, який, як ви знаєте, піддивлявся за ними, спостерігав таку картину, Україна ховається за спиною Канади, а він в свою чергу переляканими очима дивиться в обличчя Росії.
Метью зробив крок назад і відчув за собою стінку. Матвію трохи легше на серці, хоч вона встигне врятуватись. Канада вже заплющив очі, готуючись до удару, як почувся дзвін розбитого скла. Метью відкрив очі: Іван лежав на підлозі, а Софія великими переляканими очима дивилась на нього. В руці в неї була шийка розбитої пляшки, видно тієї самої пляшки, якою вдарили Росію. Канада не розумів, як така, на перший погляд, тендітна і вразлива жінка могла повалити такого бугая, як Іван, до того ж, такою нехитрою зброєю. Софія, судячи з усього, сама не вірила, що це спрацює, тому сама була шокована. Через хвилину мовчання, тишу порушив Вільямс:
- В-в-він жи-жи-живий? – його голос почав тремтіти.
Софія нахилилася над братом і помацала пульс на його шиї.
- Живий, — Україна говорила дуже тихо.
- Що нам робити?
Канаду дійсно хвилювало це питання: що робити? Якнайшвидше тікати? Викликати швидку? Що?
Невідмінно від Метью, у Софії вже з’явився план дій.
- Так, нам треба дотягнути його до...
- Хвилинку, помовчи.
Україна хотіла обуритися такому нахабному перериванню її плану, але замість цього лише завмерла з відкритим ротом. Метью взяв склянку, наповнену якоюсь прозорою рідиною, підійшов до пробитої дірки і вилив туди весь вміст склянки. З-за стіни почулися все можливі прокльони у сторону Канади. Метью, недовго думаючи, закрив дірку стільцем.
- А що було в тій склянці?
- Горілка, — відповіла Україна.
- А, тоді зрозуміло, чому він так розсердився... – Метью зробив невелику паузу, — Так що ти там казала?
- Я? А, ну так... Бери його під руки, а я за ноги. Разом дотягнемо його до кімнати.
- А якщо він прокинеться і все згадає?
- Не згадає, від нього так тхне горілкою, що точно не задає. Ну, що стоїш?
Канада послухався України і вони разом винесли його з кімнати. Іван важив, мабуть, тонну, і було просто диво, що вони обидва донесли його на другий поверх. Декілька раз Росія щось говорив крізь сон, чи то про соняшники, чи то про теплі моря, розібрати було дуже складно.
Діставши ключі з кишені Івана, Україна відчинила двері. Гармидер в кімнаті був страшний, схоже прибиральниця туди вже місяць не заходила. Поклавши Івана на ліжко, вона зітхнула і сіла на крісло, яке стояло в кутку.
- Боже, як я втомилась...
Після цих слів Україна закрила очі і відразу заснула. Канада зрозумів, що не можна її тут залишати. Він обережно підняв її та поніс назад, у її кімнату. Не те щоб йому не хотілося спати, та й все вже боліло від довгого носіння важкого, але що йому ще залишалось робити?
Метью обережно зайшов до кімнати України, що б випадково не гримнути дверима. Він поклав Софію на ліжко. Вона тихенько сопіла, а вії трохи ворушилися.
Канада хотів піти, але він так втомився, що не витримав і вирішив на хвилинку лягти поруч. Очі закрилися самі, і через секунду Метью заснув.

- Це так мило, — Угорщина перестала дивитись в отвір та перевела погляд на Америку, який все ще не міг очухатися після лікування цікавості горілкою.
- Ага, звичайно, — іронічно сказав він.

Замість епілогу

Росія прокинувся з жахливим головним болем. Через силу Іван встав і оглянув все довкола.
— Що я роблю в кімнаті Угорщини?

Вопрос: Сподобалось

1. Так.		6	(85.71%)
2. Ні.		1	(14.29%)
Всего:		7

@темы: Америка, Росія, Канада, Угорщина, Фанфікшин, Україна