"Якщо від кохання стільки болю..." та "Цей голод"

[Marichka from Kyiv]

Назва: Якщо від кохання стільки болю...
Автор: Марічка, та що з Києва
Фендом: Hetalia: Axis Powers
Рейтинг: G
Жанри: Експеримент, філософія
Попередження: ООС
Розмір: Драббл
Статус: закінченний
Опис: Всі вони її кохали, а їй залишився лиш біль...
Примітки автора: Всі права на використаний в тексті матеріал належать автору канона, а автор фанфика зобов'язувається не отримувати з данного тексту матеріальний прибуток.

читати далі

— Софіє, я кохаю тебе, — сказав, спалюючи Київ.

— Софіє, я кохаю тебе, — сказав і віддав іншому.

— Софіє, я кохаю тебе, — сказав перед тим, як зрадити.

— Софіє, я кохаю тебе, — сказав, нападаючи на одне з її міст.

— Софіє, я кохаю тебе, — сказав і залишив голодувати.

— Софіє, я кохаю тебе, — сказав, коли бомбардував Київ.

— Софіє, я кохаю тебе, — говорив він, коли використовував в своїх цілях.

— Софіє, я...я...хочу вивчати українську, допоможеш? – сказав, витираючи спітнілі руки об піджак.

Так от, якщо від кохання стільки болю, то може краще просто уроки української мови?

Назва: Цей голод...
Автор: Марічка, та що з Києва
Фендом: Hetalia: Axis Powers
Рейтинг: G
Жанри: Даркфік, POV
Розмір: Драббл
Статус: закінченний
Опис: Голодомор на Україні 1932—1933.
Примітки автора:
Можливо, тут вже зовсім аудиторія, але все одно велике прохання: не потрібно розводити в комментарях чорт-зна-шо.

читати далі

Цей голод... Так дивно. Раніше, за будь-яких обставин я могла дати відсіч, а зараз не можу навіть встати. І ніби війна вже закінчилася, але все одно мені від цього краще не стає. З кожним роком мене все більше використають, я вже просто не можу нічого робити, просто немає сил.
Цей голод... Чому вони не можуть зрозуміти, що ми не хочемо віддавати свою землю? Чому обов'язково вбивати людей? Хіба це правильно? Та й хто вони, ті, хто в усьому винні? Я знаю, і всі знають, але я не хочу в це вірити.
Цей голод... Він забрав останні мої сили. Але є ще ті, кого голод не зміг перемогти. Є ще ті, хто будуть боротися. Є... чи може я себе дурю? Може, мій час вийшов і мені судилося померти тут, в богом забутому, колись багатолюдному, а тепер порожньому, селі, лежачи на підлозі, навіть не маючи сил на те, що б підвестися? Може, я вже мертва? Ні, це все не так. Я жива, хоч і сильно схудла. Жива, і ще буду жити. Я покажу цьому світу, що ще не вмерла Україна, мені б тільки встати...

@темы: Фанфікшин, Україна

Comments

[Dariya n]

Дуже душевно вдалося, але й сумно. Знаєте, хотілося б побачити Україну трішки в іншому світлі, сильнішою, мужнішою, здатною за себе постояти, але оскільки й це частина нашої історії - її не можна забувати...Дякую за чудові фанфіки