12:54 

Обрізана коса

Капитан_ДекстерГриффин
Назва: Обрізана коса
Автор: Капитан_ДекстерГриффин
Фендом: Hetalia: Axis Powers
Персонажі: Польща/Україна
Рейтинг: РG-13
Жанри: Гет, Ангст
Розмір: Драбл
Статус: Закінчений
Опис: Україна занадто терпляча, мабуть це і є її основним недоліком.
Публікація на інших ресурсах: Якщо захочете - попередьте.
Примітки автора: Ау, люди, ви шо тут поснули всі? Я так зраділа, що нарешті знайшла неймовірну спільноту, та виявляється що вона покинута... Обізвіться хоч хто-небуть.



Україна занадто терпляча, мабуть це і є її основним недоліком.
Кожного разу, коли Польща приходив до неї, щоб «взяти своє», вона до болю стискала кулаки, опускала погляд, сповнений ненависті і мовчки дозволяла йому робити все що той захоче. Фелікс сприймав це як звичайну рутинну справу, лише деколи відверто дивуючись покірності дівчини.
А коли оте все закінчувалось, вдоволений і розслаблений хлопець повагом натягав свою сорочку, штани, чепурився перед дзеркалом, слухаючи нерівний тихий подих Олі, яка, скрутившись в позу ембріона, забивалась в куток ліжка.
Польща здавалося слухав, та не чув, або ж не хотів чути. Він відверто не бажав пускати до свого серця чужі страждання, ховати їх у власних думках, переживаючи їх як власні. Тому Лукашевич волів просто не зважати на це.

-Зачини за мною двері, - холодно промовляє Фелікс, обертаючись до Ольги.
Та мовчки встає, підіймаючи з долу свою вбогу, стару, посірівшу від часу сукенку, і, тремтячими руками марно намагається надіти її.
Коли те нарешті їй вдається, Україна підходить до нього, і відчинивши двері, покірно чекає поки він піде. Польща ледь всміхається, на останок цілуючи німі бліді вуста, трохи солонуваті від сліз. Рукою він пестить довгі світлі пасма розплетеної коси, все дужче притискаючи до себе тонкий стан дівчини. Незабаром, отямившись від цього раптового напливу ніжності, він відсторонюється, поправляє комір своєї сорочки, і, вийшовши з хати, зникає в темряві ночі.

Він повернеться наступного разу. Він завжди повертається.
Ольга вже не стримує сліз. Нехай вони котяться з сумних очей, зриваючись зі впалих щік прямо на стару скрипучу підлогу, нехай гучні ридання тривожать тихий спокій заснулого гаю, і нехай, врешті решт, крик, повний відчаю і знемоги, донесеться до далеких вільних степів, стривожить давно сплячий Дніпро і сколихне могутні Карпати.

На маленькому віконці сумно палала самотня свічка, освітлюючи довгу журливу ніч. Біля дзеркала сиділа мовчазна дівчина, пронизуючи своїм застиглим поглядом холодну темряву. Додолу один за одним летіли обрізані біляві пасма густого волосся. В кутку стояв начищений до блиску, заряджений мушкет.
Десь вдалині один за одним раптово спалахували вогні, зазиваючи хоробрих вояк нарешті вже повстати. Вона була готова.

@темы: Фанфікшин, Україна, Польща

Комментарии
2013-08-12 в 00:42 

Ого! Дуже атмосферний твір, і Україна така сильна, навіть, у своїй терплячості!

   

Axis Powers Hetalia українською

главная